Не перший рік я беру участь у зустрічах голів центробанків. Це чудовий майданчик для перевірки прогнозів і гіпотез. Тут зароджуються тенденції, які згодом формують правила гри.
На горизонті 2030 року бачу п’ять головних глобальних трендів.
1. Платформізація банків. Виграють ті, хто перетвориться на відкриті платформи з API, інтегровані з нефінансовими сервісами, навчиться етично працювати з даними та створювати екосистеми. Банки конкуруватимуть не продуктами, а здатністю утримати клієнта всередині власної платформи. Конкуренція зміщується від продажу продуктів до оркестрації взаємодій.
2. BigTech і перерозподіл доходів. Класична модель заробітку на кредитних маржах втрачає позиції. Зростання відбуватиметься у сфері платежів, B2B2X-сервісів і партнерств із технологічними компаніями.
BigTech дедалі активніше забиратиме частину банківських прибутків, особливо у платежах і даних. Сильні банки-платформи зможуть інтегруватися в ці екосистеми, слабші ризикують перетворитися на бекенд та втратити маржу.
3. Цифрові валюти центральних банків (CBDC). Це водночас можливість і виклик. CBDC можуть оновити фінансову інфраструктуру, але й створюють ризики дезінтермедіації, коли клієнт взаємодіє напряму з центробанком, а отже, банки можуть мати відплив капіталу.
МВФ та Банк міжнародних розрахунків БІС наголошують: усе залежить від дизайну CBDC (обмежень за сумами, відсоткової політики, моделі доступу). Впровадження цифрового євро може створити нові стандарти безпеки, AML/CTF, antifraud і технологічної сумісності.
Попри ризик дезінтермедіації, банки залишаються потрібними як оператори гаманців, верифікатори клієнтів, постачальники AML/CTF-рішень тощо. Вони стають «посередниками нового покоління», а не зникають із ланцюга.
4. Регуляторний апгрейд. Фінансова система стає цифровозалежною, тож окрім ліквідності особлива увага прикута до операційної стійкості і швидкості реагування. Криза Silicon Valley Bank, збої у платіжних системах, атаки на банки продемонстрували регуляторам, як технологічні збої здатні спричиняти миттєві панічні відпливи. FSB (Financial Stability Board) наголошує: потрібні нові стандарти кризового реагування, кіберстійкості й управління ризиками не лише для банків, а й для небанківських установ. Настає епоха «технологічного нагляду» з фокусом на безпеку, AI-governance і контроль залежності від BigTech.
5. Людський капітал. Традиційні фінансові професії змінюються: зростає попит на фахівців, які розуміють ШІ, кіберризики, сталість і аналітику даних. ШІ не замінить людину, а доповнить її, формуючи AI-augmented workforce. Банки перетворюються на технологічно-гуманні екосистеми, що вимагають довіри, етики та високої цифрової культури. Триває глобальна війна за таланти: банки конкурують не зарплатами, а культурою, гнучкістю та можливостями розвитку. Зростає роль емоційної стійкості, well-being і соціальної відповідальності. Перемагають ті, хто здатен поєднати аналітичний інтелект технологій із людським – етичним, емоційним і адаптивним.
Україна: держбанки, нагляд, віртуальні активи
Ми рухаємося в загальному глобальному потоці, проте війна звужує горизонт планування.
Усе, що можна чітко означити в умовах екстремальної невизначеності, вже визначено в наших стратдокументах: Стратегії розвитку фінсектора, Стратегії НБУ, Дорожній карті валютної лібералізації, Стратегії переходу до більшої курсової гнучкості та інфляційного таргетування, розвитку кредитування. Це практичні документи з чітким переліком завдань.
Зверну увагу на кілька завдань порядку денного.
Державні банки. Надважливо визначитись зі стратегією їхнього розвитку. Її ефективність значно залежатиме від дієвого корпоративного управління. Саме це – альфа й омега ефективності. Від його якості залежить не лише фінансова стійкість, а й довіра до держави як власника.
Нагляд. Його подальше вдосконалення із застосуванням ризик-орієнтованого підходу. Наш орієнтир – превентивний та аналітичний нагляд, що ґрунтується на оцінці реальних ризиків і здатності установ ними управляти, що значно підсилює стійкість системи.
Віртуальні активи. Це виклик. Вже зроблено перший крок до їхньої легалізації. Проте ухвалений у першому читанні законопроєкт ще потребує суттєвого доопрацювання. Наші «червоні лінії» незмінні: віртуальні активи не можуть бути платіжним засобом; повноваження регуляторів мають бути чітко визначені законом.
Світ: євроінтеграція та «посередники нового покоління»
Небанківський сектор. Його роль зростає стрімко. Глобальна тенденція: темпи зростання кредитних портфелів небанківських установ уже перевищують банківські. У світі їх часто називають тіньовими банками (shadow banking) через подібність до класичних фінустанов, але без банківського регулювання. Хоча в українських реаліях усе-таки коректніше не використовувати щодо них слово «тінь». Така трансформація створює нову динаміку конкуренції й вимагає більшої уваги до регулювання, прозорості та ризик-менеджменту цього сегмента.
Євроінтеграція і смартрегулювання. До 2027 року ми плануємо досягти повної відповідності вимогам ЄС. Але інтеграція — це не механічне копіювання директив. Як нагадує звіт Маріо Драґі, Європі потрібна не лише регуляція, а й дерегуляція для підвищення конкурентоспроможності. На моє переконання, Україна має шанс створити win-win-модель: упроваджувати стандарти ЄС, залишаючись гнучкою та розумною у регуляторних рішеннях. Регулювання — не догма, а смартархітектура, що калібрується під реальні ризики та потреби.
Інфраструктура і стійкість. Пріоритети незмінні — безперебійність, інклюзія та розбудова ринків капіталу. Наша амбіція — створити одну з найінклюзивніших фінансових систем у світі, а також підґрунтя для відбудови йприпливу приватного капіталу. Для цього працюємо над реальним, функціональним ринком капіталів.
Ми чітко розуміємо масштаб та складність викликів, проте ігнорувати цього «слона у кімнаті» не вийде. Інакше регрес неминучий. Тож ці завдання мають бути виконані, і найкращий підхід — розділити їх на керовані етапи і «їсти» частинами, крок за кроком, маючи план, розуміючи відповідальність.
